Демидівка – селище міського типу, центр однойменного району Рівненської області, розкинулось по обох берегах річки Речі, за 80 км від Рівного і за 35 км від залізничної станції Дубно. Археологічні знахідки (кам”яні сокири, молотки) свідчать, що ці землі були заселені ще в добу бронзи. Знайдено також римські монети ІІ ст., збереглися залишки давньоруського городища На околиці Демидівки залишилися сліди руїн старовинного замку, навколо якого було вирито рів, що заповнювався водою. Місцевість, де був замок, і тепер має назву “Замчисько”. Найдавніша згадка про населений пункт належить до 1570 року. Тоді він називався Демидів. Так стверджує "Історія міст і сіл Української РСР" (Ровенська область). Разом з тим є ряд документів, які свідчать, що це поселення існувало значно раніше. Вперше документально засвідчена місцевість, що дала назву майбутньому містечку Демидівка, згадується у "Записі волинського землянина Волчка Хрінницького про забезпечення на свєму маєтку Лопавши віна своїй дочці Марині і зятю Пашку Посягвецькому", здійсненому у Хрінниках 15 вересня 1472 року. У ньому, зокрема, вказується: "...а обрубь земленый тому именицу моему ... от Пропастищь до Демидова рову ...". 30 січня 1513 року датується " Підтверджувальна грамота короля Сигізмунда І Володимирській єпископії на землю Квасовську, з дозволом заснувати на ній містечко з магдебурзьким правом, а також на маєтність Лішню, став і десятину з міщан Володимирських за користування землею церковною". У цьому документі, зокрема, вказується, що польський король Казимир дозволив "на той земли Квасовской містечко садиты, и право немецкое тамь мети". Сигізмунд І у своїй грамоті підтверджує необхідність: "... людей волных у право немецкое на тую землю звати, и мистечко садити, и право немецкое тамъ мети...". На давню єдність Демидівки та Лішні вказує і "Словник географічний Королівства Польського", у якому підкреслюється, що містечко Демидівка Дубенського повіту має й іншу маловживану назву - Лізшня. Краєзнавчий словник професора О. Цинкаловського "Стара Волинь та Волинське Полісся" містить інформацію, що Лішня (в документах - Лєшня, Лєска) у 1570 році разом з Дублянами належало землянину Миколі Палуцькому. Таким чином, ряд джерел вказують, що першою історичною згадкою про майбутнє містечко Демидов (сучасна Демидівка), якому польський король Сигізмунд І надав привілей на отримання права на тодішнє самоврядування, слід вважати 30 січня 1513 року. Підтверджувальна королівська грамота, враховуючи місцезнаходження у Квасовській землі поселення Лішні, стосується заснування містечка, що розташувалося поруч. Саме таким населеним пунктом і був Демидов. Назву містечко отримало від місцевості, де воно постало, що вперше згадується 15 вересня 1472 року. А 1570 рік - це згадка про поселення, яке існувало вже близько півсотні років. На початку XVIII ст. Демидів був невеликим поселенням, яке належало кільком власникам. Разом з поселенням Лішнею у ньому 1629 року налічувався 21 дим. Населення містечок і сіл вздовж річок Ікви та Стиру брало активну участь у визвольній війні українського народу 1648-1654рр. Ще й зараз на полях між Демидівкою і Берестечком іноді знаходять зброю й особисті речі козаків. Демидівка після “Вічного миру” 1686 року між Річчю Посполитою і Московським царством залишилась у складі Польщі. Протягом XVIII ст. на Правобережжі України часто вибухали селянські повстання проти польського поневолення, свавілля шляхти, в яких брало участь і населення Демидівки. Так, зокрема, відомо, що місцеві жителі підтримали повстанців у 1702 році. Зростала Демидівка дуже повільно. У 1775 році в ній налічувалось усього 43 будинки. 1795 року Демидівка увійшла до складу Росії. До 1860 року нею володіли поміщики Гарчинські, потім вона стала власністю казни. У 1870 і 1873 рр. У Демидівці сталося дві великі пожежі, під час яких згоріло 76 будинків. Залишилося всього 53 будинки, де проживало 527 чоловік. Більшість погорільців не змогла відбудуватись і покинула селище. Демидівка після пожеж відновлювалась повільно. На час перепису населення у 1897 році тут проживало 679 чоловік. Вона стала містечком. Частина мешканців займалася ремеслами. Окремі родини демидівців, розорившись, змушені були йти працювати на підприємства. В кінці XIX і на початку XX ст. відкрилося кілька невеликих підприємств – лісопильня і 4 мануфактури. В Демидівці тричі на рік збиралися великі ярмарки, тоді містечко оживало, ставало багатолюдним. Революційні події 1905-1907 рр. у країні мали свій відгук і в Демидівці. Тут не раз відбувалися селянські заворушення, були випадки сутичок з поліцією, селяни нападали на будинок урядника. Не залякав їх і терор в роки реакції. Нова хвиля виступів прокотилася в 1908 році. Виступами селян Демидівки позначився і 1912 рік. Відбулися заворушення селян, незадоволених столипінською аграрною політикою. Власті і цього разу застосували силу. Понад 90 чоловік заарештували й кинули до дубенської в”язниці. Низьким був і культурний рівень містечка. В Демидівці не було пошти, лікувальних та культурно-освітніх закладів. Лише у 1913 році відкрили однокласне училище, проте не всі діти мали можливість у ньому навчатися. Дуже постраждала Демидівка під час Першої Світової війни. Протягом 1915 і 1916 рр. містечко кілька разів з боями переходило з рук в руки воюючих австро-угорської і російської армій. Це завдало Демидівці та її мешканцям великої шкоди й тяжких втрат. В 1917-1920 рр. Демидівка, як і вся Україна, була ареною класової боротьби, боротьби різних політичних сил та військового протистояння. Після підписання Ризького миру урядами більшовицької Росії і Польщі в 1921 році Волинь відійшла до Польщі. На 30 вересня 1921 року в Демидівці налічувалося 190 будинків, проживало 1283 чоловіка. Населення містечка складалося з українців, росіян, поляків, німців та євреїв. За соціальним складом основну масу мешканців становили малоземельні й безземельні селяни, ремісники й дрібні торговці. Серед ремісників були шевці, кравці, ковалі та ін. З промислових підприємств тут діяли чотири млини, дві олійниці, кілька ремісничих майстерень. В руках власників цих підприємств була і майже вся місцева торгівля. За часів польської адміністрації Демидівка в господарському і культурному відношенні майже не розвивалась, населення містечка зазнавало соціальних та національних утисків. Після возз”єднання в 1939 році західноукраїнських земель з Радянською Україною та утворенням районів у тодішній Ровенській області, Демидівка стала районним центром і була віднесена до категорії сіл. В краї розпочались соціалістичні перетворення. Друга Світова війна завдала Демидівці важких втрат. Вже 24 червня 1941 року вона була окупована гітлерівськими військами. За період окупації гітлерівці розстріляли в Демидівці близько тисячі чоловік, спалили 120 житлових будинків, розграбували та вивезли до Німеччини чимало різних цінностей і майна. 17 березня 1944 року Демидівка була звільнена від німецьких окупантів частинами 1-го Українського фронту. У післявоєнний період Демидівка розвивалась на засадах соціалістичної економіки, комплексно, відповідно до свого статусу районного центру аграрного регіону Радянської України. У 1959 році Демидівка була віднесена до категорії селищ міського типу. Наприкінці 1962 року Демидівський район було розформовано, а Демидівка увійшла до складу Млинівського району. На Рівненщині відкритий пам'ятник останньому командиру УПА-Північ Івану Литвинчуку ("Дубовому"). 17 січня 2007р. 17 січня поблизу села Золочівка Демидівського району Рівненської області освячено пам'ятник останньому головному командиру УПА-Північ Івану Литвинчуку ("Дубовому"). Повстанський командир загинув 18 січня 1951 року у збройній сутичці з частинами МДБ, застрелившись, щоб не здаватися у полон. Пам'ятний знак Івану Литвинчуку освятив митрополит Рівненський та Острозький УПЦ (КП) Євсевій. За словами голови Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олега Тягнибока, який взяв участь у відкритті пам'ятника, якби Бандера, Шухевич чи Литвинчук жили нині, то вони б не йшли на жодні домовленості з ворогами України. Як зазначив Олег Тягнибок, могила українського героя Івана Литвинчука не залишиться занедбаною і за нею доглядатимуть. У вшануванні пам'яті Івана Литвинчука взяли участь делегації ВО "Свобода" від Рівненської, Львівської, Волинської та Тернопільської областей. Для Демидівської команди - це не лише гра... 02 квітня 2007р. Що таке КВН - знають, без сумніву, усі. В КВН грають в усьому світі, це, насамперед, молодіжна гра. Для Демидівської команди -це не лише гра, це шанс показати себе серед кращих, адже у подібному конкурсі наш район представлений вперше за останні роки його проведення. 29 березня 2007 року з метою пропаганди правил дорожнього руху, профілактики дитячої бездоглядності та дитячого травматизму на дорогах, у смт.Демидівка, Рівненської області, відбувся відбірковий етап обласного чемпіонату команд КВН для учнівської молоді, участь в якому взяли п’ять команд обласні, а саме: «Непуті» (смт.Демидівка ВПУ-25), «Бісові діти» (м. Дубно), дві команди з м.Радивилів – « Шок», «Вимкни світло» та команда «Квартиранти» (смт.Млинів). До складу вельмишановного журі увійшли: депутат обласної ради Ігор Пшеюк (фракція Соціалістичної Партії України), виконавчий директор молодіжної громадської організації «КВН Рівненщини» Юрій Ліпський, інспектор групи профілактичної роботи відділу державної автоінспекції УМВС України в Рівненській області, заступник голови організаційного комітету Василь Петрик, методист обласного навчально-методичного центру естетичного виховання управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації Кузьма Парух, голова Рівненської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, Володимир Удовиченко. Гра, як зазвичай розпочалася візитною карткою команди, де кожен мав змогу показати себе з найкращого та найдотепнішого боку. Лідируючу позицію з першого кроку зайняла команда Демидівського ВПУ-25 «Непуті». Та попереду на них чекали ще три не менш захоплюючі тай не менш складні конкурси такі, як розминка –«Запитання до директора»; музичний конкурс «Шкільний хіт-парад» а на заключну частину домашнє завдання під назвою «Безпечні канікули». Атмосфера, що панувала в залі не залишила жодного глядача без посмішки та позитивного заряду енергії. Всі команди намагалися бути яскравими, такими, що запам’ятовуються. Не обійшло без «пародій» на шанованих політиків, де гравці вдало відтворили їхнє життя та роботу. Гра закінчилася, із впевненістю можна сказати, що сьогодні вона вдалася. Не зважаючи на те що путівку у фінал отримала лише одна команда, всі учасники залишилися задоволені та сповненні незабутніх вражень. Отже, по закінченню результат все-таки порадував господарів сцени, команду Демидівського ВПУ- 25, яка і стала переможницею із підсумковою оцінкою 30 балів, друге місце розділили між собою команди «Шок» (м. Радивилів) та «Квартиранти» (смт. Млинів) з результатом 28 балів ,третє посіла – «Вимкни світло» (м. Радивилів). Птахи здавана привертали увагу людини. Завдяки тому, що вони літають. Можуть співати, не рідко мають яскраве забарвлення, їх можна частіше побачити або почути, між інших тварин. Птахи одомашнювали, полювали на них, використовували у боротьбі з шкідниками лісових і сільськогосподарських рослин. Тому охороняти птахів почали значно раніше, ніж природу в цілому. Незважаючи на позитивне ставлення людини до більшості птахів, чимало видів зникло і багатьом загрожує загибель. Вимирання видів, як і виникнення нових, закономірний процес еволюції, однак відбувається він дуже повільно. За підрахунками учених, тривалість існування виду птахів у середньому двох мільйонів років. Людина вже багато тисячоліть тому почала помітно впливати на чисельність птахів, особливо великих за розмірами, на яких було зручніше полювати, безкрилих, що не могли втекти. Отже, деякі види птахів зникли через нерозумне ставлення до них людини. Однак багато видів, які хоч і дожили до наших днів, стали рідкісними, і їм також загрожує зникнення. Дуже важливу роль в охороні птахів відіграють великі за площею заповідники - мікрозаповідники для збереження рідкісних видів птахів. Якщо наприклад ,під час рубок залишити дерево з гніздом сірої чаплі, птахи перестануть там гніздитися. Проте, якщо залишили навіть невелику групу дерев , птахи продовжують гніздитися там у наступні роки. Ось і ми заглибились далі у мішаний ліс , цей дивовижний куточок природи, можемо відчути сильний запах риби. Це орнітологічний заказник державного значення, де гніздується сіра чапля. Сіра чапля гніздується на дубових вікових насадження в урочищі «Хрінники».Приліт відбувається у третій декаді березня. Гнізда будують високо на деревах, їжа свіжа риба. Сіра чапля трошки більша за гуску . Колір попелясто сірий , шия і живіт білі , по боках шиї чорні п’ятна , лапи, шия і дзьоб довгі, крила тупі і широкі. Коли летить шию втягує так ,що голова з’єднана з туловищем. Чаплі гніздяться окремими парами або колонами . Сіра чапля мовчазна, голос - скрипучий пронизливий крик, який чапля виконує у повітрі. Щоб впізнати сіру чаплю потрібно звернути увагу на її величину і сірий колір. Вінницькому лісі знаходиться єдина колонія сірих чапель в Україні. | | № | Підприємство/Організація | Види діяльності | 1. | Назва | Березнівська автостанція | Адреса | 34600, м.Березне, вул.Андріївська, 49 а | Телефон | (3653) 5-60-58 | | | 2. | Назва | Володимирецька автостанція | Адреса | 34300, смт Володимирець, вул.Поліська, 1 | Телефон | (3634) 2-57-52 | | | 3. | Назва | Гощанська автостанція | Адреса | 35400, смт Гоща, вул.Рівненська, 16 | Телефон | (3650) 2-10-33 | | | 4. | Назва | Демидівська автостанція | Адреса | 35200, смт Демидівка, вул.Миру, 8 | Телефон | (3637) 6-12-89 | | | 5. | Назва | Дубенська автостанція | Адреса | 35600, м.Дубно, вул.Забрама, 26 | Телефон | (3656) 4-26-32 | | | 6. | Назва | Дубровицька автостанція | Адреса | 34100, м.Дубровиця, вул.Воробинська, 175 | Телефон | (3658) 2-01-09 | | | 7. | Назва | Залізнична, автобусна станція | Адреса | 33013, м.Рівне, вул.Кіквідзе, 34 | Телефон | (362) 22-58-02 | | | 8. | Назва | Зарічненська автостанція | Адреса | 34000, смт Зарічне, вул.Центральна, 74 | Телефон | (3632) 3-04-13 | | | 9. | Назва | Здолбунівська автостанція | Адреса | 35700, м.Здолбунів, вул.Базарна, 1 | Телефон | (3652) 2-25-65 | | | 10. | Назва | Корецька автостанція | Адреса | 34700, м.Корець, вул.Київська, 115 а | Телефон | (3651) 2-11-41 | | | 11. | Назва | Костопільська автостанція | Адреса | 35000, м.Костопіль, вул.Бурова, 19 | Телефон | (3657) 2-15-15 | | | 12. | Назва | Кузнецовська автостанція | Адреса | 34400, м.Кузнецовськ, вул.Енергетиків, 1 | Телефон | (3636) 2-23-35 | | | 13. | Назва | Мізоцька автостанція | Адреса | 35740, смт Мізоч Здолбунівського р-ну, вул. Б. Хмельницького, 12 | Телефон | (3652) 5-11-11 | | | 14. | Назва | Млинівська автостанція | Адреса | 35100, смт Млинів, вул.Рівненська, 1 | Телефон | (3659) 6-50-44 | | | 15. | Назва | Острозька автостанція | Адреса | 35800, м.Острог, просп.Незалежності, 104 | Телефон | (3654) 2-21-05 | | | 16. | Назва | Радивилівська автостанція | Адреса | 35500, м.Радивилів, вул.О.Невського, 90 | Телефон | (3633) 4-33-31 | | | 17. | Назва | Рівненська автостанція | Адреса | 33027, м.Рівне, вул.Київська, 40 | Телефон | (362) 23-33-97, 23-60-56 | | | 18. | Назва | Рокитнівська автостанція | Адреса | 34200, смт Рокитне, вул.Шевченка, 26 | Телефон | (3635) 2-11-37 | | | 19. | Назва | Сарненська автостанція | Адреса | 34500, м.Сарни, вул.Бєлгородська, 39 | Телефон | (3655) 3-39-36 | | | 20. | Назва | Степанська автостанція | Адреса | 34560, смт Степань Сарненського р-ну, вул.Чорновола, 6 | Телефон | | | | | Для Вас : - - Книжкові фонди, що налічують більше 49 тисяч примірників ;
- - 10 назв журналів та 13 назв газет;
- - Послуги Інтернету ;
- - Книжкові виставки , літературні вечори, години цікавих повідомлень та інші цікаві заходи.
Демидівська центральна районна бібліотека на сьогодні обслуговує більше 3 тисяч читачів (при кількості населення райцентру близько 5 тисяч – чоловік). В нашій бібліотеці діють : абонемент, читальний зал, дитячий відділ та шкільний відділ при школі-ліцеї. Платні послуги : З 1997 року в Демидівській ЦРБ було введено платні послуги. Виручені від них кошти дають можливість поповнення бібліотечного фонду та господарської діяльності бібліотеки. Так, на абонементі платно видаються книги підвищеного попиту. В читальному залі платними є : послуга нічного абонементу, видача літератури паридбаної за кошти платних послуг, перегляд журналів дозвілевого характеру. В дитячому відділі платно видаються дитячі енциклопедії та довідники з різних галузей знань. Газети: - - Вісник Демидівщини;
- - Вільне слово;
- - Вісті Рівненщини;
- - За відродження;
- - Урядовий кур’єр;
- - Вісник і „К”;
- - Встреча плюс;
- - Журавлик;
- - Порадниця;
- - Позакласний час;
- - Червоний перець;
- - Закон. Правопорядок;
- - Кухня.
Журнали - - Яблунька;
- - Пізнайко;
- - Дім , сад , город;
- - Дивосвіт;
- - Баланс-бюджет;
- - Екологічний вісник;
- - Шкільна бібліотека;
- - Бібліотечна планета;
- - Світ дитини;
- - У світі казок.
Наша Демидівщина – це чудова багата земля. Край, з невичерпними можливостями для праці та сприятливими природно-кліматичними умовами для відпочинку та лікування, розвитку туризму. А наш район молодий і завзятий, сповнений енергії, спрямований у своє майбутнє. Демидівський район приваблює туристів мальовничими бере
|