| |  |
Очаков - прекрасный климатический курорт, отдых на котором идеально подходит для всей семьи. Он располагается на живописном мысе рядом с устьем Днепра в 70 км от Николаева и 150 км от Одессы. Природа одарила это место богатыми лечебными возможностями: это и лечебные грязи, и минеральные воды, и целебный воздух, наполненный живительными солями брома и йода, и теплое Черное море. Эти факторы в совокупности с живописной природой, замечательной погодой и атмосферой безмятежности позволяют восстановить не только душевное, но и физическое здоровье. Пансионаты и базы отдыха Очакова готовы предложить комфортабельное размещение на разный уровень достатка и всегда с радостью ждут свох гостей. Кроме того, отсюда можно совершить увлекательные экскурсии по историческим достопримечательностям, ведь именно здесь найдены раскопки древнегревеского города-колонии Ольвия, отстатки поселений древних скифов, сарматов и других народов. Остались здесь и старинные укрепления, склады и подземные ходы от штурма 1788 года во время Русско-турецкой войны под командованием А. В. Суворова. Отдых в Очакове несомненно подарит своим гостям теплые воспоминания, положительные эмоции и заряд сил на весь год!
Город, центр Очаковского района Николаевской области УССР, на берегу Днепровского лимана, в 58 км к Ю. от г. Николаева. Морской порт. 14,2 тыс. жителей (1974). Опытный мидийно-устричный рыбоконсервный филиал объединения "Антарктика", винодельческий завод, хлебозавод, молокозавод и др.; промкомбинат, пищекомбинат. Рыбоколхоз "Черноморец". Военно-исторический музей им. А. В. Суворова, Музей им. П. П. Шмидта.
В 1492 крымский хан Менгли-Гирей построил на месте разрушенной польской крепости Дашев крепость Кара-Кермен, которая вскоре перешла к Турции и была названа Ачи-Кале, а позже превращена в военно-морскую базу — оплот турецкого господства в Северном Причерноморье. Во время русско-турецкой войны 1735—39 русские войска 2(13) июля 1737 взяли О., но по Белградскому мирному договору 1739 он остался за Турцией. Во время русско-турецкой войны 1787—91 в ходе осады О. русский флот нанёс поражение турецкому флоту в лимане, а русская армия под командованием Г. А. Потемкина 6(17) декабря 1788 штурмом овладела крепостью. По Ясскому мирному договору 1791 О. отошёл к России. В 1906 в О. состоялся суд над участниками восстания на крейсере "Очаков" во главе с П. П. Шмидтом.
| Регіон | Миколаївська область | | Район/міськрада | Очаківський район | | Код КОАТУУ | 4810300000 | | Засноване | 1415 | | Статус міста | з 1968 року | | Населення | 17 109 | | Площа | 12,49 км² | | Поштові індекси | 57500 | | Телефонний код | 05154 | | | | | Водойма | Дніпро-Бузький лиман, Чорне море | | День міста | 10 вересня | | Відстань | | Найближча залізнична станція | Миколаїв | | До станції | 69 км | | Міська влада | | Адреса | 57500, Миколаївська обл., м. Очаків, вул.50- річчя Жовтня, 7-А | | Веб-сторінка | http://ochakiv.mk.ua | | Міський голова | Топчий Микола Борисович | | | Населення: | 16 300 | | Площа: | 1 490 км² | | Густота населення: | 10,9 осіб/км² | | Телефонний код: | 380-5167 | | Поштові індекси: | 57515—57555 | | Населені пункти та ради | | Районний центр: | Очаків | | Кількість сільських рад: | 11 | | Кількість сіл: | 29 | | Кількість селищ: | 1 |  | | Мапа району | | Районна влада | | Адреса адміністрації: | 57500, Миколаївська область, м. Очаків, просп. 50-річчя Жовтня, 7-А, 3-02-75 | | Веб-сторінка: | Сторінка на сайті ОДА | | Голова РДА: | В.о. Рибачук Володимир Петрович | | Голова районної ради: | Росинець Олександр Федорович | |
Очаків — місто в Миколаївської області України, адмінінстративний центр Очаківского району. Населення 17 109 мешканців.
Історія
Розташований на узбережжі Чорного моря, біля гирла Дніпра, недалеко від місця розташування стародавньої мілетської колонії Ольвія і грецької колонії Алектор.
За Київської Русі і у часи Литовського князівства місто називалося Дашів. Литовський князь Вітовт (1392—1430) побудовав Дашівський замок (фортецю) поблизу гирла Дніпра для захисту від татарських набігів[1]
У 1492 році кримським ханом Менґлі I Ґиреєм, на місці литовської фортеці Дашів, було засноване місто, що спершу мало назву Кара-Кермен.
В 1526 році фортеця перешла у володіння османів (Сілістрія) та мала назву тур. Özi (Ачі-Кале).
Армія Російської Імперії взяла в облогу Очаків в 1737, розглядаючи його як головний форпост на північному узбережжі Чорного моря. Очаків був взятий маршалом Христофором Мініхом, але рік потому був покинутий і переданий Османській імперії.
Районний центр: Очаків Район має багату подіями історію, яку Ви зможете дізнатися відвідавши музеї міста Очакова. Гостей чекають історичні пам'ятники, археологічні розкопки острова Березань і старогрецького міста Ольвія.
Очаків внесений ЮНЕСКО в список міст з цінною історичною спадщиною. Про стародавню історію очаківської землі свідчать археологічні розкопки. У другому тисячолітті до н.е. тут поселилися кіммерійці. Про них навіть згадує в "Одіссеї" великий поет стародавньої Греції Гомер. Сусідами кіммерійців були фракійці і староіндійські племена меатів, сінді та ін. У VІІІ столітті до н.е. їх змінює багатоплемінний союз народів під загальною назвою скіфи. В основному це були кочівники, але деякі племена почали займатися землеробством. З кінця ІІІ століття до н.е. в степах Північного причорномор'я з'являються сармати.
Історія скіфських і сарматських племен тісно пов'язана з життям грецького міста-колонії Ольвія, яке принесло на ці землі античну цивілізацію. Вихідці з м. Мілета Іонії в VІІ столітті до н.е. спочатку поселилися на о. Березань (тоді ще півострів), а потім, освоюючи нові території, вибрали місце для головного поліса в гирлі річки Південний Буг (Гипаніс) і назвали його «Ольвія» (що в перекладі з грецького означає «щаслива»). Сільська округа (хора) Ольвійської держави майже точно відповідала території нинішнього Очаківського району. На місці очаківського мису в ті часи знаходилося греко-сарматське поселення Алектор.
В середині І століття до н.е. Ольвія піддалася спустошливому набігу гетів, що підірвало її економічне і політичне значення. Вона попадає під вплив Римської імперії і в 2 столітті н.е. стає римською провінцією, де розміщуються римські гарнізони. Населення Ольвії в цей період було строкатим і складалося з греків, скіфів, сарматів, фракійців і ін. У ІІІ столітті н.е. Ольвійська держава не пережила нашестя німецьких племен остготів і вестготів і втратила значення античного центру. Після спустошливих набігів гунів в IV столітті зникають всілякі згадки про Ольвію.
З IX століття Дніпро стає частиною великого торгового шляху "з варяг в греки". У цей період на берегах Дніпро-бузького лиману з'являються старослов’янскі поселення уличів. У XII столітті ці поселення руйнують численні кочові орди, на початку XIII століття ці території захопили татаро-монголи. В кінці XIV століття сюди прийшов з військом литовський князь Вітовт (роки його правління 1392-1430 г.г.), на очаківському мисі він побудував фортецю Дашев. У 1492 р. кримський хан Менгли-гирей захопив Дашев і на його руїнах побудував нову фортецю – Кара-кермен. Але татари недовго тут господарювали. Потрапивши у васальну залежність від Туреччини, вони вимушені були віддати їй фортецю. Турки додатково укріпили оборонні споруди дерев'яною стіною і перейменували фортецю в Узу-кале.
У 1626 р., в роки правління султана Мурада IV, фортеця значно розширюється. Будується кам'яна стіна, яка об'єднує між собою укріплену стару цитадель з відрядковими двома фортецями: форт Пияле-паші і форт Хасан-паші. Місто-фортеця отримаола назву Ачи-кале (Ачил – прохід в морі). Росіяни називали його Очаків. Значну частину населення міста складали нащадки слов'ян, греки, вірмени, молдавани. У фортеці в цей час знаходилося десятитисячне турецьке військо. У степу кочували татари-ногайці.
Очаків був опорою для розбійних набігів турецько-татарських загарбників на слов'янські землі. Починаючи ще з XVI століття і до кінця XVIII століття під Очаковом багато раз відбувалися битви. У 1669 р. запорізькі козаки кошового отамана Івана Сірка зруйнували фортецю і звільнили 7 тис. полонених. У 1737 р. фортецею опанували російські війська фельдмаршала Б.Х. Мініха, але через 2 роки, заздалегідь зруйнувавши, вимушені були повернути її Туреччині. З історією Очакова пов'язані імена Семена Палія, керівника вдалого набігу запорожців в 1690 р. на Очаків і запорожця Максима Залізняка, який підняв народне повстання в 1768 р. на Правобережній Україні, куди він перебрався з Очакова, героя поеми Тараса Шевченка "Гайдамаки". Після поразки в Полтавській битві шведський король Карл XII із залишками своїх військ біг до Туреччини і 19 – 23 липня 1709г. знаходився в Очакові.
Остаточно Очаків був звільнений від турецького владицтва 6 грудня 1788 р., коли російські війська по командуванням князя Г.А. Потьомкіна штурмом опанували значно укріплену французькими інженерами фортецею з 15-тисячним гарнізоном. Цьому передувала блискуча перемога О.В. Суворова, яка прискорила перемогу Росії у війні, коли він з меншими силами російських військ знищив десант, який 1 серпня 1787 р. висадився на Кінбурнській косі, прибулий на кораблях з Туреччини. У битвах при форті Кінбурн, в Дніпро-бузькому лимані, при облозі і штурмі Очакова покрили себе славою такі воєнначальники, як О.В. Суворов (був поранений в битві при Кінбурні та при облозі Очакова), М.І. Кутузов, І.І. Меллер, Н.В. Рєпнін, І.П. Горич, Г.С. Волконський, І.І. Марков, П.І. Багратіон, М.І. Плітов, О.М. де Рибас, Х.І. Сакен, Карл Нассау-Зіген та ін. Своєю безстрашністю і героїзмом відрізнилися загони козаків Чорноморського війська, очолювані кошовим отаманом Сидором Білим, а після його загибелі – Захаром Чепігою.
У 1792 р. на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено місто Очаків. Він став портовим містом, центром обширного повіту, який включав землі від морського побережжя до меж з Вінницькою областю і від річки Південний Буг до річки Дністер. Але із стрімким зростанням, по волі впливових вельмож, новонародженій в 1794 р. сусідці Одесі значення Очакова як торгового порту втрачається. Багаті очаківскі купці поступово переїздять до м. Одеси. А після пожежі в 1797 р. місто і зовсім прийшло до занепаду. Основним заняттям жителів Очакова було рибальство і землеробство.
Недавно місто відзначило своє 515 - річчя.
Засоби масової інформації:
Назва районної газети: “Чорноморська зірка”;
засновники: райдержадміністрація, районна рада, трудовий колектив;
редактор – Матієнко Наталія Анатоліївна, тел. 3-04-65.
Радіомовлення – “Очаківська нива”,
засновники: райдержадміністрація, районна рада, трудовий колектив;
редактор – Магу Лариса Миколаївна, тел. 2-20-62.
